"Діти- живі квіти землі"
"Діти -живі квіти землі" "Діти -живі квіти землі"- так поетично виразив глибоку думку А.М.Горький.
А вирощують ці квіти насамперед у родині: батьки самою природою призначені і суспільством уповноважені бути першими вихователями своїх дітей. Саме вони разом з дитячим закладом допомагають дітям набратися сил і розуму,освоїти основи людської культури,підготуватися до самостійного життя і праці. У родині закладається фундамент особистості зростаючої людини,і в ній же відбувається його розвиток і становлення як громадянина.
Виховання дітей-найважливіша область нашого життя.Наші діти-це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу.Вони будуть діяти історію. Наші діти - це майбутні батьки і матері,вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами,гарними батьками і матерями. Але і це -не усі : наші діти - це наша старість. Правильне виховання - це наша щаслива старість,погане виховання - це наше майбутнє горе,це-наші сльози , це - наша провина перед іншими людьми,перед суспільством.
Звичайно всі несприятливі явища.що зауважуються в дитини,приписують самій дитині,говорять навіть іноді про уродженій його злостивості, не думаючи і не підозрюючи ,що якості дитини є відображенням якостей навколишніх його осіб. Уродженими в дитини можна вважати тільки явища,зв'язані з його темпераментом,тобто тільки ступінь сили і швидкості його міркувань і дій. Потім він переживає імітаційний період ,під час якого в нього складаються його мова,усі головні звички і звичаї,узагалі всі типові його явища. Насправді дитина повинна бути серйозною причиною удосконалювання представників родини ,особливо щодо їхньох правдивості,щирості і прямоти: якщо любляча мати стурбована розвитком своєї дитини і зі спостережень знає ,як якості останнього складаються з дій і міркувань навколишніх його осіб ,то вона безсумнівно стане зірко стежити за усякою своєю дією і словом,уникати усякої сваволі і завжди щадити особистість своєї дитини;цим вона безсумнівно буде сприяти власному своєму удосконалюванню,а повною відповідністю між своїм словом і справою неодмінно привчить дитину до правдивості ,безпосередності і щирості і цим покладе вірну підставу для розвитку морального характеру людини. При вивченні людини й умов її утворення все глибше складається переконання,наскільки сильно впливають не слова ,а дії близьких осіб на дитину,що розвивається, і наскільки любов до праці ,робота і правдивість вихователя сприяють моральному розвиткові дитини.
